Життя гідне наслідування. Вечір-портрет

29 травня в читальній залі центральної бібліотеки м. Борислава відбувся вечір-портрет Почесної громадянки м. Борислава, учасниці національно-визвольних змагань, довголітнього політв’язеня сталінських таборів, почесної голови міської організації “Союз
29 травня в читальній залі центральної бібліотеки м. Борислава відбувся вечір-портрет Почесної громадянки м. Борислава, учасниці національно-визвольних змагань, довголітнього політв’язеня сталінських таборів, почесної голови міської організації “Союз
29 травня в читальній залі центральної бібліотеки м. Борислава відбувся вечір-портрет Почесної громадянки м. Борислава, учасниці національно-визвольних змагань, довголітнього політв’язеня сталінських таборів, почесної голови міської організації “Союз Українок” п. Анастасії Закидальської, присвячений поважному ювілею.



29 травня в читальній залі центральної бібліотеки м. Борислава відбувся вечір-портрет Почесної громадянки м. Борислава, учасниці національно-визвольних змагань, довголітнього політв’язеня сталінських таборів, почесної голови міської організації “Союз
29 травня в читальній залі центральної бібліотеки м. Борислава відбувся вечір-портрет Почесної громадянки м. Борислава, учасниці національно-визвольних змагань, довголітнього політв’язеня сталінських таборів, почесної голови міської організації “Союз
В цей день ювілярку тепло вітали міський голова Володимир Фірман, Почесні громадяни міста Володимир Копись та Омелян Солецький, союзянки з Дрогобича та Борислава, гімназисти та вихованці Будинку дитячо-юнацької творчості (кер. Ніна Бориславська), актори міського театру для дітей та юнацтва та багато-багато інших представників влади та громадських організацій.

ДОВІДКА: Народилася п. Анастасія 24 квітня в селі Мшанець Старосамбірського району, у сім’ї заможного селянина, колишнього січового стрільця, активіста довоєнного товариства «Просвіта» Федора Петричковича. Батьки дуже хотіли бачити своїх дітей освіченими та інтелігентними. «Ще з дитячих років – згадує п. Анастасія, – батько довгими зимовими вечорами читав нам «Кобзаря», співав стрілецьких пісень, розповідав про війну». Саме він привив доньці любов до усього світлого, саме від батька у неї талант співати, розповідати, любити людей, землю, природу.

29 травня в читальній залі центральної бібліотеки м. Борислава відбувся вечір-портрет Почесної громадянки м. Борислава, учасниці національно-визвольних змагань, довголітнього політв’язеня сталінських таборів, почесної голови міської організації “Союз
29 травня в читальній залі центральної бібліотеки м. Борислава відбувся вечір-портрет Почесної громадянки м. Борислава, учасниці національно-визвольних змагань, довголітнього політв’язеня сталінських таборів, почесної голови міської організації “Союз
Коли Настусі виповнилося 12 років її віддали до Самбірської приватної гімназії. Через два роки батько довідався, що Дрогобицька гімназія має більші «права прилюдності» і Настусю перевели до Дрогобича. А про гімназію у п. Анастасії особливі спогади. Це були її найкращі роки юності. У своїй «Книзі спогадів» вона пише: «А перед очима наші педагоги, наші професори, люди високої культури, великого патріотизму і благородства. Їхні лекції, їхні цікаві виклади, виховання і життєві цінності, прищеплені нам, я пронесла через усе своє життя і вони допомогли вистояти у найважчі хвилини».

З якою любов’ю і повагою згадує пані Туся (так любимо її називати) свого класного керівника, полковника Української Галицької Армії , професора Івана Чмолу, який викладав географію, а також свого улюбленого професора поета Петра Карманського, викладача літератури. Саме він вписався до альбома-пам’ятки випускниці Анастасії і написав на пам'ять чотири рядочки:

Життя біжить, гука: «Не стій,
Задивлена на зірку,
Бо дожене тебе буревій,
Зібгає, мов ганчірку».


Слова професора Карманського стали пророчими. Таки загнав її буревій комуністичного неподобства аж до Полярного кола у пресловутий Край Комі.

29 травня в читальній залі центральної бібліотеки м. Борислава відбувся вечір-портрет Почесної громадянки м. Борислава, учасниці національно-визвольних змагань, довголітнього політв’язеня сталінських таборів, почесної голови міської організації “Союз
29 травня в читальній залі центральної бібліотеки м. Борислава відбувся вечір-портрет Почесної громадянки м. Борислава, учасниці національно-визвольних змагань, довголітнього політв’язеня сталінських таборів, почесної голови міської організації “Союз
Наступали важкі 40-ві роки. Дехто із друзів п. Анастасії вже були в підпіллі, тому в грудні 1942 року вона також стала членом ОУН, а в 1943 році закінчує вишкіл Українського Червоного Хреста, потім підпілля під псевдо Богдана. Та недовго ж їй довелося прислужуватися друзям, бо вже восени 1944 року п. Анастасію заарештували і засудили на 10 років таборів і 5 років позбавлення прав. Простелилася довга дорога аж до Полярного кола. А їй тільки 21. Це найкращі роки, щоб жити, радіти, любити.

Тут, у задротованій зоні, - згадує п. Туся – на задротованій вахті були «наші університети». Голод, холод, жорстокість, садизм та непосильна праця. Тут, як ніде, добре пізнаєш людей, вчишся жити, тяжкі роботи загартовують тіло і душу, випробовують дух.

І от довгождане звільнення. Прибита долею, змордована голодом, виснажена важкими роботами, пані Анастасія опиняється на волі. Одна, далеко від рідної землі, від близьких і друзів, від України. І тільки єдина радість за стільки років страждань, бо Бог добрий, зустріла пана Івана Закидальського, «свого милого», як часто говорить пані Туся. Також колишній політв’язень і так званий «ворог народу».

Незабаром вони одружилися, через рік народжується перша доня – Ірина, а ще через 6 з’являється і друга – Наталюня. Одна вчилася у Львові, друга – в Тернополі, бо завжди хотіла, щоб виростали вони українками.

Коли народилася внучка, п. Анастасія почала думати про переїзд на Україну. І обрала Борислав. Від тоді і живе у нашому місті.

Тут познайомилася і потоваришувала з Героїнею Світу, Героїнею України Іриною Сеник. Згодом пані Ірина напише такі слова для пані Анастасії.

 

Згадай мене, як сумно тобі буде у темну ніч зимою,
Коли від тебе підуть люди і ти залишишся з журбою.
Тоді до тебе я прилину з-за краю світу з-за могил
І заколишу як дитину в обіймах моїх теплих крил.

Additional information