Коли слово не знає компромісів

30 липня українському поетові Євгенові Титикайлу могло виповнитись 80 років. Не судилось… Він не дожив до цього ювілею, проте живе його Слово.

Таке багате й завжди актуальне:

Живих обдерли, мертвих обікрали –

Такий от, бач, в історії фінал…

За що ж ті хлопці голови поклали,

Орди чужої стримуючи шал?

Напередодні, 28 липня, на могилі поета , на Мразницькому кладовищі, запалала свіча пам’яті. Тут зібралися друзі, сусіди, небайдужі мешканці Борислава, щоб згадати нашого краянина в молитві й поетичному слові.

Захід розпочала бібліотекар центральної міської бібліотеки Тетяна Кекіс, яка розповіла присутнім про нелегку життєву дорогу поета і творчі моменти буття. Віршова й прозова спадщина Євгена Титикайла заслуговує на увагу, хоч вона, до речі, невелика, бо як казав сам автор: «Не люблю поетичного пустослов’я. І гучних декларацій також. Тому пишу небагато». Його перу належать збірки «Крайка», «Тривожні громи», «Пролог», «Три суті надії», «Бориславські сонети», «Дні і ночі Волині», «Одкровення», «Сонети», «Часослов», книга оповідань і нарисів «Трагічні пам’ятники». Після смерті Євгена Титикайла вірні друзі й соратники по перу допомогли з’явитися останній збірці поезій “Часослов – 2». Митець завжди писав правду про Україну, про рідне місто, про народ і мову. Хоч інколи вона була гірка. А інакше не вмів:

Поганять зайди мову нашу й славу,

А ми лиш мовчки чухаєм лоби.

Та про красиву маримо державу:

Якби ж ото і в нас така … Якби!

Про те, що Євген Титикайло був правдолюбом і патріотом своєї держави говорив і настоятель храму Успіння Пресвятої Богородиці о. Микола Пишкович. Всі присутні спільно помолилися за упокій доброї людини, яка чесно пройшла свій земний шлях.

Далі слово взяв депутат Бориславської міської ради Андрій Гнатишин, який порівняв Євгена Титикайла з Дон Кіхотом, що бореться з вітряками. Бо й справді, він не кричав на трибунах, не «рекламував» себе як поет, не займався політиканством, а пером боровся з несправедливою бюрократичною машиною. Інколи вдавалось, інколи – ні. Та він вірив, що словом, яким володів прекрасно, зможе змінити щось в цьому світі на краще.

Пізніше звучали спомини про Євгена Титикайла з уст його сусідів, які напередодні разом з працівниками центральної бібліотеки впорядкували могилу поета. Зокрема, Василь Любомський згадав : «Євген був доброю, чуйною і хорошою людиною. Прикро, що його нема зараз серед нас, але ми його пам’ятаємо”. Пам’ятає про цю світлу постать і підприємець Віталій Буцяк, який посприяв у вирішенні технічних питань.

Ось так, цього сонячного дня згадали непересічну постать одного з найкращих поетів Бойківського краю, справжнього українця й патріота, гідного громадянина держави – Євгена Юрійовича Титикайла.

Тетяна Кекіс, бібліотекар ЦМБ

 

Additional information