Літературно-мистецький захід «Іван Франко і Борислав»

(До 161 – ї річниці від дня народження Івана Франка).

У центрі міста – пам’ятник Франкові,
В задумі він, мислитель і поет,
Із поглядом, задивленим вперед,
Туди, де грають промені ранкові.

Світ не шукає зірок на чужому небі – кожна нація повинна дбати, щоб самій цікаво засвітитися для світу тим чи іншим іменем. Геній української нації, вічний Революціонер, невтомний Каменяр, феномен, якого навряд чи вдасться збагнути комусь до кінця. Так …
Це Іван Франко – наша гордість і наша слава…

 


Ведучі заходу Божена Дмитришин та Андрій Делінкевич розповіли, що літературно-мистецький захід «Іван Франко і Борислав» – віха неординарна в культурному житті нашого міста, бо 27 серпня відзначаємо 161-шу річницю від дня народження Івана Яковича Франка, а у вересні –630-ти річчя Борислава. Саме з «Галицькою Каліфорнією» – нашим рідним Бориславом було тісно пов’язане життя і діяльність Івана Франка.
Біля пам’ятника Каменяра зібралося чимало бориславців, щоб поклонитися, згадати і вшанувати великого борця за незалежність, який залишив нам спадок української гідності і нині закликає нас до єдності.
«О краю мій, Підгір’я ти прекрасне,
Як я люблю, як я люблю тебе!
Мов зірка та, що світить і не гасне,
Так та любов в душі моїй живе».
Так писав Іван Франко про свій чудовий край, край, який дав наснагу йому до невтомної праці. Саме бориславському періоду творчості належить понад 25 повістей та оповідань, ряд віршів та коломийок. Бо наше місто, яке колись було центром «галицької заробітчанської Каліфорнії», було стимулом для перших серйозних письменницьких відкриттів Великого Каменяра.
Там би мені й смерть негладка,
Та здибався Стефан П’ятка,
То він мені Борислав
Весь дрібненько описав.
Іван Франко часто зустрічався з своїм сучасником, українським письменником і педагогом Стефаном Ковалівим. Удвох вони «гуляли» вулицями «Галицької Каліфорнії», бачили нестерпні умови життя бориславських робітників та говорили про нужденне становище селян. Волею-неволею у це пекло потрапили Іван Франко та Стефан Ковалів, котрі «хворіли» проблемами і нуждами цього краю і залишилися йому вірними до кінця свого життя.Іван Франко перший з українських письменників взявся до зображення складного життя і боротьби бориславських робітників нафтових промислів, яких ще називали ріпниками.
Перша збірка оповідань письменника мала назву «Борислав. Картини життя підгірського народу», у передмові до якої І. Франко писав: «Довгі літа мав я спосібність придивлятися тій страшенній експлуатації, що, мов зараза, шириться щораз дальше, мав я спосібність оглядати й немало сумних-сумних наслідків її».
До бориславського циклу увійшли такі оригінальні художні твори Івана Франка як: «Борислав сміється»,«Навернений грішник», «На роботі», «Задля празника», «Полуйка», «Вівчар», «Яць Зелепуха» та інші. А серед творів бориславського циклу, які реалістично відображали пролетаризацію галицького селянства, змалювання життя, праці й домагань бориславських ріпників, отих вчорашніх селян, що пройшли пекло нафтових копалень, заробляючи гроші на існування і водночас здобуваючи громадянську і політичну свідомість найвизначнішим по праву вважається повість «Борислав сміється».
Квіти шани до пам’ятника Іванові Франку поклали заступник міського голови Роксоляна Гарасимів та начальник управління культури Бориславської міської ради Роман Тарнавський.
Депутат Бориславської міської ради, голова постійно діючої комісії з питань культури, освіти, молоді, фізичної культури і спорту Андрій Спас у своєму виступі наголосив, що ми повинні пишатися Іваном Франком.
Іван Франко вірив, що оте страшне полум’я народного гніву запалить увесь світ і через століття обов’язково засяє на горизонті робітничого Борислава зіркою благополуччя та усміхнеться посмішкою щастя, спрямованою в завтрашній день.А також п. Андрій доповнив свій виступ піснями та чудовими поетичними рядками з прологу до поеми І. Франка «Мойсей»:
Та прийде час, і ти огнистим видом
Засяєш у народів вольних колі,
Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом,
Покотиш Чорним морем гомін волі
І глянеш, як хазяїн домовитий,
По своїй хаті і по своїм полі.
Прийми ж сей спів, хоч тугою повитий,
Та повний віри; хоч гіркий, та вільний,
Твоїй будущині задаток, слізьми злитий,
Твойому генію мій скромний дар весільний.
Голова громадської організації «Союз українок» Анна Глод розповіла в своєму виступі, що б і як не говорили про геніальність сина нагуєвицького коваля, ми не можемо оминути факту, який сповнює наші серця почуттям гордості – Іван Франко не просто наш геніальний земляк, він став літописцем невеликого прикарпатського містечка, нашого рідного Борислава, який упродовж всього життя був для нього об’єктом прискіпливої уваги, глибоких роздумів та досліджень. Тому, Борислав навічно увійшов в історію світової літератури разом з іменем свого літописця, подвижника – патріота, духовного поводира народу – Івана Франка.
Упродовж заходу прозвучали вірші Івана Франка, які декламували: Софія Пишкович «Україна мовить» (учениця ЗОШ №7) та Ольга Гуменюк «Моя любов» (учениця ЗОШ №4).
Літературно-мистецький захід завершився спільним виконанням гімну «Не пора, не пора, не пора…».

Божена Дмитришин,
провідний методист Бориславської МЦБС

Additional information